ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СПОРТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СПОРТСМЕНІВ 15–16 РОКІВ

Анотація

Високі результати у спорті тісно пов’язані з мотиваційною сферою людини. Мотивація є не лише стрижневою характеристикою особистості спортсмена і веде його до поставленої мети, а й впливає на характер усіх процесів, які відбуваються в ході діяльності. Головною особливістю спортивної мотивації є її прямий вплив на результативність діяльності спортсмена. Мета: визначити та обґрунтувати педагогічні умови формування спортивної мотивації у спортсменів 15–16 років. Методи: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, методи психодіагностики, педагогічний експеримент. Результати. У спортсменів 15–16 років спостерігається інтеграція мотивів занять спортом у два відносно незалежні блоки. До першого блоку входять позитивно пов’язані між собою мотиви, які за своїм психологічним змістом є зовнішніми по відношенню до спортивної діяльності (мотиви: емоційного задоволення, фізичного самоствердження, підготовки до професійної діяльності, спортивно-пізнавальний та раціонально-вольовий). Другий блок утворюють взаємопов’язані цивільно-патріотичний, соціально-моральний та мотив досягнення успіху, які є внутрішніми по відношенню до спортивної діяльності. Соціально-емоційний і мотив соціального самоствердження позитивно пов’язані з групою внутрішніх мотивів і негативно – з усіма зовнішніми. Змагальна та тренувальна мотивації негативно взаємопов’язані. При цьому в основі мотивації змагань лежать мотиви: досягнення успіху, соціального самоствердження і соціально-моральний; в основі тренувальної мотивації – мотив емоційного задоволення та раціонально-вольовий. Чим сильніші мотиви занять спортом, тим вища готовність до прояву вольових зусиль. Висновки. Спортивна мотивація як психічний стан особистості спортсменів зумовлена значимим ставленням до: 1) мети занять спортом; 2) спортивного успіху; 3) своїх можливостей; 4) позатренувальної, навчально-тренувальної та змагальної діяльності; 5) команди; 6) тренера. Розвиток спортивної мотивації здійснюється у напрямі від зовні організованої, коли ці відносини виникають і актуалізуються переважно під впливом соціального оточення та зумовлені особливостями конкретної ситуації, до внутрішньо організованої, зумовленої переважно властивостями особистості спортсмена: властивостями темпераменту, мотивами занять спортом, вольовими якостями, здібностями до суб’єктивного самоконтролю та самоврядування. Для управління формуванням спортивної мотивації необхідно створювати педагогічні умови для виникнення, функціонування та стабілізації цих відносин за допомогою психологічних механізмів «знизу вгору» та «зверху вниз».