ЦЕНТРАЛІЗОВАНА ПІДГОТОВКА НАЙБЛИЖЧОГО РЕЗЕРВУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБІРНИХ КОМАНД В ІГРОВИХ ВИДАХ СПОРТУ (НА МАТЕРІАЛІ БАСКЕТБОЛУ)

Анотація

У статті обґрунтовується важливість використання централізованого підходу в процесі підготовки найближчого резерву національних збірних команд в ігрових видах спорту за сучасних умов глобалізації та комерціалізації спорту. Розглянуто історичний досвід реалізації централізованої підготовки юнацьких збірних у різних країнах світу та ефективність використання концентрованого інтенсивного підходу для країн з невеликими ресурсними можливостями. Мета дослідження – систематизувати ключові фактори забезпечення та обґрунтувати значущість централізованої підготовки найближчого резерву національних збірних команд в ігрових видах спорту. Методи: аналіз науково- методичної літератури та даних Всесвітньої мережі Internet, опитування, контент-аналіз документів, аналіз і узагальнення. Результати. Концептуальними напрямами підготовки найближчого резерву національних збірних команд є: 1) концентрація перспективних баскетболістів у кожній віковій категорії в єдиних центрах підготовки; 2) залучення для роботи з перспективними гравцями провідних тренерів (зокрема й зарубіжних фахівців); 3) уніфікація програм підготовки та збільшення кількості спільних тренувань для кадетських і молодіжних збірних (U 14–U 20); 4) прогресивна динаміка кількості міжнародних матчів для кадетських та молодіжних збірних (U 14–U 20). Систематизовані ключові завдання, компоненти забезпечення та принципи багаторічної підготовки найближчого резерву збірних, що забезпечують етапне вирішення головного стратегічного завдання – підготувати якісний резерв для головної команди країни. Висновки. Ефективність підготовки найближчого резерву національних збірних команд у сучасних умовах глобалізації та професіоналізації спорту буде багато в чому залежати від здатності конкретної країни мобілізувати наявний внутрішній потенціал з урахуванням об’єктивних реалій функціонування спорту в державі, а також динамічного врахування світових тенденцій розвитку спорту, здатності до оперативної імплементації провідних напрацювань зарубіжних фахівців у поєднанні з багаторічними здобутками й традиціями вітчизняної «спортивної школи». Підвищення рівня конкуренції на міжнародній спортивній арені в багатьох ігрових командних видах спорту та негативна динаміка виступів вітчизняних команд потребують підвищення уваги до питань системної підготовки в резервному спорті. Є нагальна потреба створити своєрідний інститут національних збірних команд, мета діяльності якого повинна бути спрямована та безперервну та якісну підготовку спортсменів для головної команди країни.