КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕКОСИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНІЙ НАУЦІ ТА ЙОГО АДАПТАЦІЯ ДО СФЕРИ СПОРТУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/spectrum/2026-1-4Ключові слова:
екосистемна парадигма, екосистема спорту, соціокультурна система, складна адаптивна система, соціальний капіталАнотація
У сучасних дослідженнях спорту спостерігається перехід від фрагментарного аналізу окремих елементів спортивної діяльності до цілісного осмислення взаємодії соціальних, інституційних і ресурсних чинників. У цьому контексті особливої актуальності набуває екосистемний підхід, який дозволяє розглядати спорт як багаторівневу соціокультурну систему. Водночас у науковому дискурсі залишається не досить систематизованою проблема інтеграції різних теоретичних моделей у єдину аналітичну рамку дослідження спортивної сфери. Метою є теоретико-методологічне обґрунтування застосування екосистемної парадигми до аналізу спорту як складної соціальної системи. Дослідження виконано у форматі наративно-аналітичного огляду з елементами концептуального синтезу. Проаналізовано рецензовані публікації, індексовані в базах “Scopus”, “Web of Science”, “PubMed” та “Google Scholar”. Використано методи аналізу і синтезу, системний і структурно-функціональний підходи, порівняльний метод. Результати дослідження. У процесі дослідження встановлено, що сучасне осмислення спорту в межах екосистемної парадигми ґрунтується на міждисциплінарному синтезі теоретичних і методологічних підходів, спрямованих на аналіз структурних, процесуальних і соціокультурних вимірів спортивної діяльності. Показано, що кожен із зазначених підходів відображає окремі структурні, процесуальні та соціокультурні аспекти функціонування спортивної сфери, а їх поєднання забезпечує комплексне бачення взаємодії акторів, ресурсів та інституцій. Обґрунтовано доцільність інтеграції цих моделей для аналізу механізмів самоорганізації, адаптації та співтворення цінності у спортивному середовищі. Запропоновано інтегровану аналітичну рамку, яка дозволяє інтерпретувати спорт як динамічну мережу соціальних взаємодій і партнерств, орієнтовану на формування спортивної та соціальної цінності, розвиток соціального капіталу й забезпечення інституційної стійкості спортивних спільнот. Висновки. Екосистемний підхід є ефективною методологічною основою для комплексного дослідження спорту як соціокультурної системи, що функціонує в умовах багаторівневої взаємодії соціальних, інституційних і ресурсних чинників. Його застосування сприяє глибшому розумінню механізмів самоорганізації, адаптації та спільного творення цінності в межах спортивного середовища, а також процесів формування соціального капіталу й інституційної стійкості спортивних спільнот. Запропонована інтегрована аналітична рамка дозволяє поєднати структурний, процесуальний і соціокультурний виміри аналізу спортивної діяльності, що створює надійне теоретико-методологічне підґрунтя для подальших емпіричних досліджень, удосконалення політики розвитку спорту в умовах сучасних соціальних трансформацій.
Посилання
1. Адаптивний спорт : навчально-наочний посібник / І. Когут та ін. Київ : Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2025. 228 с.
2. Гончаренко Є., Когут І. Роль спорту у формуванні соціального капіталу: від теорії до практики. Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія. 2023. № 2. С. 10–16. https://doi.org/10.32652/spmed.2023.2.10-16
3. Гончаренко Є., Когут І. Формування міжнародної системи адаптивного спорту для людей з відхиленнями розумового розвитку. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2022. № 3. С. 69–74. https://doi.org/10.32652/tmfvs.2022.3.69-74
4. Поплавська О. Екосистемний підхід у дослідженні соціально-економічних систем. Сталий розвиток економіки. 2024. № 2 (49). С. 135–140. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2024-49-21
5. Шатіло О. Еволюція поняття «екосистема» та підходи до його трактування. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series “Economic Sciences”. 2025. № 55. P. 31–37. https://doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2025-55-5
6. An ecological dynamics conceptualisation of physical “education”: Where we have been and where we could go next / J. R. Rudd et al. Physical Education and Sport Pedagogy. 2021. Vol. 26. № 3. P. 293–306. https://doi.org/10.1080/17408989.2021.1886271
7. Bronfenbrenner’s Bioecological Model of Human Development / M. Hamwey et al. Academic Medicine. 2019. Vol. 94. № 10. P. 1621. https://doi.org/10.1097/acm.0000000000002822
8. Bronfenbrenner U. Ecological systems theory. Encyclopedia of Psychology. Washington, 2000. Vol. 3. P. 129–133. https://doi.org/10.1037/10518-046
9. Domingues M., Goncalves C.E.B. Systematic Review of the Bioecological Theory in Sport Sciences. Baltic Journal of Health and Physical Activity. 2014.
Vol. 6. № 2. https://doi.org/10.2478/bjha-2014-0014
10. Ecological dynamics approach in physical education to promote cognitive skills development / S. Coppola et al. Journal of Human Sport and Exercise.
2024. Vol. 19. № 3. P. 792–802. https://doi.org/10.55860/k7ynwe36
11. Moore J.F. The death of competition: Leadership and strategy in the age of business ecosystems. Chichester : Wiley, 1996. 297 p.
12. Folke C. Resilience (Republished). Ecology and Society. 2016. Vol. 21. № 4. https://doi.org/10.5751/es-09088-210444
13. Global report on health equity for persons with disabilities. World Health Organization (WHO). URL: https://www.who.int/teams/noncommunicablediseases/sensory-functions-disability-and-rehabilitation/global-report-on-health-equity-for-persons-with-disabilities (дата звернення: 09.01.2026).
14. Golley F.B. The ecosystem concept: A search for order. Ecological Research. 1991. Vol. 6. № 2. P. 129–138. https://doi.org/10.1007/bf02347157
15. Guy-Evans O. Bronfenbrenner’s Ecological Systems Theory. 2024. URL: https://www.researchgate.net/publication/383500583_Bronfenbrenner’s_Ecological_Systems_Theory (дата звернення: 19.01.2026).
16. Kilanowski J.F. Breadth of the socio-ecological model. Journal of Agromedicine. 2017. https://doi.org/10.1080/1059924x.2017.1358971
17. Kovács K.E. Factors Influencing Sport Persistence Along the Socio-Ecological Model – A Presentation of Sport Persistence Models Based on the Findings of a Representative Hungarian Sample. Sports. 2025. Vol. 13. № 4. P. 97. https://doi.org/10.3390/sports13040097
18. Odum E.P. Fundamentals of ecology. Philadelphia : Saunders, 1953. 384 p.
19. Ostrom E. A General Framework for Analyzing Sustainability of Social-Ecological Systems. Science. 2009. Vol. 325. № 5939. P. 419–422. https://doi.org/10.1126/science.1172133
20. Ratten V. Sport entrepreneurial ecosystems and knowledge spillovers. Knowledge Management Research & Practice. 2019. P. 1–10. https://doi.org/10.1080/14778238.2019.1691473
21. Seifert L., Davids K. Ecological Dynamics: A Theoretical Framework for Understanding Sport Performance, Physical Education and Physical Activity. First Complex Systems Digital Campus World E-Conference 2015. Cham, 2016. P. 29–40. https://doi.org/10.1007/978-3-319-45901-1_3
22. Shao J., Cui Z., Bao Y. Adaptive sports programs as catalysts for social inclusion and cognitive flexibility in inclusive physical education: the mediating roles of emotional resilience and empathy. BMC Psychology. 2025. Vol. 13. № 1. https://doi.org/10.1186/s40359-025-03092-2
23. Sports Ecosystem v0.1: Key Sports Entities Uncovered – Play of Values. Play of Values. URL: https://playofvalues.com/sports-ecosystem-v01-keysports-entities/ (дата звернення: 24.01.2026).
24. Sports Ecosystem. Centre for Sport and Human Rights. URL: https://www.sporthumanrights.org/what-we-do/sports-ecosystem (дата звернення: 18.12.2025).
25. Sports Policy Factors Leading to International Sporting Success: An International Comparative Study. Meyer & Meyer Fachverlag und Buchhandel GmbH, 2007. 200 p.
26. Stanford Center on Early Childhood. URL: https://earlychildhood.stanford.edu/sites/g/files/sbiybj27426/files/media/file/the-new-ecology-of-earlychildhood-feb-26.pdf (дата звернення: 16.01.2026).
27. Tansley A.G. The Use and Abuse of Vegetational Concepts and Terms. Ecology. 1935. Vol. 16. № 3. P. 284–307. https://doi.org/10.2307/1930070
28. The social ecology of childhood and early life adversity / M. Lopez et al. Pediatric Research. 2021. Vol. 89. № 2. P. 353–367. https://doi.org/10.1038/s41390-020-01264-x
29. The SPORTS participation framework: illuminating the pathway for people with disability to enter into, participate in, and excel at sport / G. L. Clutterbuck et al. Brazilian Journal of Physical Therapy. 2024. P. 101081. https://doi.org/10.1016/j.bjpt.2024.101081
30. Vargo S.L., Akaka M.A., Vaughan C.M. Conceptualizing Value: A Service-ecosystem View. Journal of Creating Value. 2017. Vol. 3. № 2. P. 117–124. https://doi.org/10.1177/2394964317732861
31. Vargo S.L., Lusch R.F. Service-dominant logic 2025. International Journal of Research in Marketing. 2017. Vol. 34. № 1. P. 46–67. https://doi.org/10.1016/j.ijresmar.2016.11.001
32. Viegas I., Ribeiro T., Santos A. Social barriers to sports practice by people with disabilities: an integrative and critical review in sports management. Managing Sport and Leisure. 2025. P. 1–18. https://doi.org/10.1080/23750472.2025.2572336
33. Woratschek H., Horbel C., Popp B. The sport value framework – a new fundamental logic for analyses in sport management. European Sport Management Quarterly. 2014. Vol. 14. № 1. P. 6–24. https://doi.org/10.1080/16184742.2013.865776
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.


