АДАПТИВНИЙ СПОРТ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ОСІБ З ПОРУШЕННЯМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Анотація

Соціальна інтеграція осіб з порушеннями розумового розвитку залишається однією з найважливіших соціально-педагогічних проблем у сучасному світі. В умовах зростання уваги до питань дотримання прав людини, утвердження політики інклюзії та забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, адаптивний спорт розглядається як один із найефективніших засобів соціальної адаптації та інтеграції осіб з порушеннями розвитку.  Мета. Систематизація ключових моделей та підходів інклюзивних спортивних практик шляхом аналізу міжнародного досвіду соціальної інтеграції осіб з порушеннями розумового розвитку через адаптивний спорт. Матеріали і методи: метод системного аналізу, порівняльно-історичний метод, контент-аналіз програмних документів, метод моделювання. Результати. У статті здійснено комплексний аналіз міжнародного досвіду соціальної інтеграції осіб з порушеннями розумового розвитку засобами адаптивного спорту. Обґрунтовано, що сучасна концепція інклюзії ґрунтується на визнанні спорту не лише як форми фізичної активності, а як соціального інструменту, здатного сприяти формуванню почуття приналежності, подоланню соціальної ізоляції. У роботі розкрито нормативно-правові основи міжнародної політики інклюзії, зокрема положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Казанського плану дій ЮНЕСКО, Глобального плану ВООЗ з фізичної активності (2018–2030) та Європейської стратегії з прав людей з інвалідністю 2021–2030. Проаналізовано підходи до реалізації програм соціальної інтеграції в США, країнах Західної Європи, Азії та Латинської Америки. Виявлено, що ефективність національних моделей залежить від поєднання законодавчої бази, інституційної підтримки та громадських ініціатив. Особливу увагу приділено програмі «Unified Sports», що об’єднує спортсменів із порушеннями розумового розвитку та без них у спільних командах, що доводить позитивний вплив інклюзивного спорту на формування толерантного соціального середовища. Підкреслено, що міжнародний досвід свідчить про доцільність інтеграції інклюзивних спортивних практик у національні стратегії сталого розвитку.  Висновки. Міжнародний аналіз підтверджує, що успішна соціальна інтеграція осіб з порушеннями розумового розвитку через адаптивний спорт можлива за умови комплексної політики, яка включає правові гарантії, освітні ініціативи та ефективний моніторинг. Порівняння підходів різних регіонів світу показує значну варіативність моделей інклюзії: від законодавчо орієнтованої системи США до європейського поєднання державної та локальної підтримки, культурно адаптованих азійських практик та громадських ініціатив Латинської Америки. Систематизація міжнародного досвіду свідчить, що ефективні програми адаптивного спорту базуються на інституційній сталій підтримці, нормативних гарантіях і врахуванні соціокультурного контексту. Найрезультативнішими є моделі, що створюють реальні умови для соціальної взаємодії, спільних активностей і розвитку мереж соціальної підтримки.