ВІД ОСВІТИ ДО СПОРТУ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПОСТУПУ ДО ІНКЛЮЗИВНОСТІ

Анотація

Інклюзія в різних сферах життя – це не спеціальний режим для окремих груп, а системний підхід, орієнтований на забезпечення якісної участі кожного, незалежно від індивідуальних особливостей. Освітній досвід і методологічні підходи, напрацьовані у сфері інклюзивної освіти, мають потенціал до екстраполяції в спортивний контекст.  Мета: аналіз міжнародного досвіду впровадження інклюзивної освіти задля формування підґрунтя для розроблення концептуальних засад професійного вдосконалення тренерів до роботи в інклюзивному середовищі.  Матеріали та методи. Аналіз та систематизація даних джерел літератури: індукції та дедукції, порівняння та зіставлення, методи системного та логічного аналізу, синтез та узагальнення. Результати. Досвід європейських освітніх систем, відображений у низці стратегічних документів Європейської агенції зі спеціальних освітніх потреб та інклюзивної освіти, показує послідовну еволюцію підходів до інклюзивної практики – від формування базових компетентностей педагогів до створення багаторівневих рамок професійного розвитку, які охоплюють усіх освітніх фахівців. Інклюзивний педагог має не лише володіти спеціальними знаннями та методиками, але й орієнтуватися на цінності різноманіття, підтримки, співпраці та безперервного професійного розвитку – ті цінності, які було визначено як ключові ще в Профілі інклюзивного вчителя (2012) та деталізовано у 10 сферах компетентностей у його оновленій версії для всіх освітян (2022). Подальші дослідження засвідчили, що компетентності інклюзивного педагога не можуть розглядатися як статичний набір умінь. Вони мають формуватися і вдосконалюватися протягом усієї професійної кар’єри та реалізовуватися на різних рівнях: індивідуальному (особисті цінності й навички тренера), командному (співпраця з колегами, родинами, фахівцями інших галузей) та системному (участь у розвитку інклюзивної спортивної політики). Саме мультирівневий підхід забезпечує сталість інклюзивних змін та їх інтеграцію в ширший соціальний і культурний контекст. Для сфери спорту цей досвід є надзвичайно цінним: він дозволяє перенести перевірені моделі з освітньої парадигми у тренерську діяльність, обґрунтувати компетентності інклюзивного тренера, узгодити їх із міжнародними правовими й політичними документами і забезпечити інтеграцію інклюзії як невід’ємної складової частини розвитку фізичної культури і спорту.